Відома одеська художниця, ілюстраторка книг Ірина Потапенко малює щемкі та пронизливі картини- своєрідні щоденники війни. На цих картинах – яскраві, теплі кольори, проте дивитися на них без сліз неможливо. Свої картини Ірина супроводжує власними віршами.Публікуємо обрані роботи одеської мисткині разом з віршами.
ДІТЕЙ ПРИНОСЯТЬ ЛЕЛЕКИ
(Пісня ненародженої дитини)
Де ти,
моя лелека
Біла
Моя лелека
Я чекаю
На тебе
Під завалом
В кутку
Де ти
Моя лелека
Біла
Моя
Лелека
Я ковтаю
Пилюку
разом
З тихим:
«Агу»
Де ти
Моя рідненька
Де ти
Моя біленька
Я під серцем
У неньки
Я знесилив
І змерз
Де ти
Моя лелеко
Де ти
Я чую
Клекіт
Тількі б
Ти долетіла
З синіх
Своїх
Небес.
ЧОМУ?
-Тому,
Що очі
Сині
Тому,
Що мрію
Маєш
Тому
Що
Посміхнувся
Тому
Що
Янголя
Ти
Винен
Винен
Винен
Тому
Що
Просто
Граєш
На тихому
Майданчику
Де в танку
Їду
Я.
ПТАХИ
Летять птахи
Летять
Повільно
Туди
Де вільно.
Над вогнищем
І чорним
Полем
Ридаючи
Від горя
Мої улюблені
Домашні
Пташенята
Тікають
Від війни
Чекає
Мати
Коли ж
Повернуться
Вони
СЕРДЕНЬКО
Ти мене
Не покинеш?
Я тебе
Не покину.
Ти мене
Нагодуєш?
Я тебе нагодую…
Віднесеш
Мене
До сонця,
Де в промінчиках
Віконце?
Віднесу
Серденько
Віднесу
Любонька
На руцях
Від
Війни
Куди
Ми
Туди
І
Ви.
