Вони з’являються там, де є фінансовий інтерес. Вони – стерв’ятники громадського руху Одеси, бо цікавлять їх тільки мутні схеми, неоднозначні моменти і особистий зиск. на решті ідеологічних напрямків ви їх не побачите, як не побачите їх і там, де від думки громадськості залежить суспільний інтерес.
Мова знову піде про парочку “активістів” Сидоренко і Ткаченко, від яких вже нудить в Одесі, але через яких продовжуються мутитися дуже каламутні справи.
Давайте спочатку! Уроджениця села з Вінницької області, випускниця ЕПФ ОНУ ім.Мечникова Неоніла Ткаченко в Одесі зуміла зробити фейеричну кар’єру: з дипломом юриста вона організувала власну контору “Людина і Сім’я”, де під виглядом вирішень різноманітних майнових питань з людей брала гроші і не вирішувала їх. Як кажуть жертви афер, грошей вона назбирала стільки, що їй вистачило “купити” собі посаду керівника кадрової служби в облдержадміністраці.
Але рано чи пізно, афери відкриваються. Ткаченко кілька місяців переховується від слідства, а потім сідає у СІЗО. Там, або ж перед тим вона вагітніє вдруге від скандального активіста Андрія Сидоренка і саме цей факт дозволяє їй не досидіти те, що відведено, а вийти умовно на волю.
Втім, свій шанс розпочати нове життя Ткаченко вже в компанії Сидоренко не поспішає. Вони разом беруться за “порятунок” підприємців з ринку “Острів” біля “Привозу”, та й самих “привозівців”. Як з’ясовується пізніше, гучні акції з перекриттям доріг і непокорою, мали на меті створити новий кооператив підприємців, керував би яким Сидоренко.
Цікаво, що по сьогоднішній день Сидоренко називає себе керівником організації “За всю Одесу”, а Ткаченко – юристкою організації. Втім, в реєстрах Сидоренко очолює обласну організацію Партії народної довіри, Громадську ініціативу південного регіону, концертно-торгівельну фірму “Сас” і, навіть, “Молодіжне об’єднання “Юність” (в його то віці).
Далі – більше. Після перемоги Революції гідності, коли країна опинилася в пащурах зовнішньої агресії, ця парочка записує кричуще антисемітське відео, створюючи ілюзію, буцімто це є позиція Євромайдану. Навіть після офіційного засудження позицій Ткаченко-Сидоренко з боку лідерів майдану, саме їхнє відео активно розповсюджували російські і проросійські ЗМІ. Навіщо? Здогадайтеся самі.
Для спецслужб Росії, такі “активісти” – справжня знахідка – вони мають проблеми з Законом тут, а значить є контрольованими і керованими.
Протягом цих років ця парочка вв’язувалася чи не в усі скандали в Одесі. Це і виділення землі ветеранам АТО в Фонтанці, де і ветеранів не так багато було, але й ті, що були залишилися з носом.
Сидоренко тим часом обвинувачується поліцією в співучасті в нападі з метою розбою на громадянина Пакистану (він, начебто представив свій автобус для здійснення злочину). Суди по цій справі тривають.
Слід зауважити, що Сидоренко з Ткаченко разом і окремо фігурують в десятку судових справ, де обвинувачуються по статтям від “шахрайства”, до “хуліганства”, “насильства до працівників правоохоронних органів”, “незаконне заволодіння транспортним засобом”.
При цьому всьому, ця парочка доводить до абсурду і зриває всі судові засідання, де виступають в якості обвинувачених. Разом з тим, завалюють суди і всі інстанції власними заявами, паралізуючі нормальну роботу судів і відомств.
Нині цей родинний підряд опинився на вістрі ще однієї цікавої теми. Після отримання Томосу про автокефалію Українського православ’я, Ткаченко і Сидоренко опинилися біля колишнього патріарха Філарета, який реалізує задум колишніх російських митрополитів по відновленню “Київського патріархата” з метою відозви Томосу.
Разом з тим, саме Ткаченко опинилася на посаді юриста вже ліквідованої Київської патріархії. Всі пам’ятають, якими безчинствами супроводжувалися судові засідання, що дали можливість остаточно ліквідувати цю організацію.
Але в Одесі цей сімейний підряд продовжує свою роботу. Так, в цій же площині Ткаченко намагається виселити на вулицю Православну Церкву України, яка успадкувала кафедральний собор на вулиці Пастера.
Ткаченко виступила стороною позивача в суді, де вимагає від місцевого єпископа суму в близько 666 (! по-православному, мабуть) мільйонів на користь колишнього священика цього собору і батька депутата ОПЗЖ Віталія Сеника.
Тим часом одесит Сидоренко зриває голос на барикадах проти продажу землі, зкооперувавшись в Києві з людьми Юлії Тимошенко.
Як же ж так, скрізь ці люди виступають по факту проти інтересів України. Бо що мали спільного ще три роки тому ці люди з православ’ям взагалі, або з земельною реформою, або раніше з Євромайданом, від імені якого декламували антисемітську “діч”?
Відповідь очевидна: вони там, де можна вдарити по нашій державі. Бо інших логічних зв’язків відслідкувати неможливо.
Так ось, що ж ця пані робить зараз? Не сумнівайтеся, те саме! Наприклад, закидує заявами Мінюст, Омбудсмена, парламентські комісії…Зрозуміло, що це все нічого не дає, а лише паралізує роботу цих відомств в період карантину.
В Одесі ця парочка, не дивлячись на свій шлейф зовсім не аферистів і антисемітів завалює заявами поліцію а також міський департамент освіти. А освіту чому? Невже проти того, щоби на баланс міста передали церковно-приходську школу Ківалова з Московським патріархатом? Звісно, що ні! Бо проти Московської церкви ця парочка нічого немає. А паралізує роботу міськвно цей родинний підряд тому, що в цьому соборі на Пастера працює в неробочій час одеський педагог. Бінго! І це в час, коли школи в місті працюють онлайн в режимі карантину і чиновникам доводиться стосами вирішувати дійсно нагальні проблеми.
Те саме з поліцією. Ткаченко з Сидоренко зовсім не допомагають розкрити злочини. Вони жаліються на те, що поліція в питаннях того самого собору на Пастера веде себе в рамках Закону і не дає паралізувати свою роботу давно звільненим з собору попам та його родичам.
Волею долі в країні розгорнувся ще один скандал – цього разу з висуненням підозр у держзраді колишньому командувачу ВМС ВСУ Воронченку. Як зізналися в ДБР, зроблено це чисто технічно, з подачі такого собі колишнього замкерівника Адміністрації президента Януковича Андрія Портнова. Той також діє в тому самому алгоритмі, що і Ткаченко з Сидоренко – закидує всі інстанції своїми заявами і позовами. результат також нульовий, але на них витрачають свій час установи і відомства, що на наші з вами податки мають ловити справжніх злочинців або забезпечувати життєдіяльність країни.
Але на жаль, допоки в країні немає відповідальності за бюрократичне кілерство і аферизм проти держустанов, на ці папірці мусять реагувати. Але чи так буде завжди? Бо скільки б клубочок не розкручувався, а кінець обов’язково буде. А який може бути кінець у таких персонажів – питання риторичне.
Михайло Буканін