Під час літургії у Свято-Іверському чоловічому монастирі Московського патріархату, священнослужитель відкрито порушив обмеження, які визначені в Постанові Кабінету міністрів від 11 березня № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.Це 11 квітня зафіксував на фото кореспондент СИЛИ ГРОМАД.

Аби поцілувати образ, прихожани… стягували з облич маски, далі знову надягали. Дехто прийшов на літургію з дітьми, які також прикладалися до святині.
На думку священика, чудотворні мощі святого не дозволять нікому з парафіян захворіти на короновірус. Між тим, тих, хто відмовлявся прикладатись до образа, святий отець, вже повертаючись до храму, назвав “зрадниками”.
Треба сказати, що прихожани стояли на відстані 2 метрів один від одного, адже законодавство зобов’язало релігійні організації слідкувати за дотриманням дистації і уникати скупчення людей. Також, при вході до монастиря чергують охоронці у респіраторах, які не пропускають людей без масок і всім вимірюють температуру.
Самі ж віряни у діях духівництва порушень “маскового режиму” не вбачають.
“Наші батюшки кажуть: “По вірі вашій – і воздасться вам”, це все політика, ми не дуже віримо в епідемію, занадто роздуто все, мені здається“, – розповіла одна з вірянок.
Тим часом, на сторінці Одеської єпархії Української православної церкви Московського патріархату, до якого відноситься й Свято-Іверський монастир, звітують про повне дотримання правил карантину. А настоятель монастиря, отець Діодор, днями навіть завіз партію медичних масок і антисептиків до підстанції швидкої допомоги у м. Доброслав.
Виходячи з цього, незрозуміла позиція духівництва, яке з одного боку – дотримується жорстоких санітарних правил, а з іншого – наражає на небезпеку своїх парафіян, безвідповідально ставлячись до порад медиків, які намагаються стримати пандемію.

Тим часом в Одесі, як бачимо, задля збільшення престижу та кількості паломників, церковні інституції продовжують поширення своїх реліквій, незважаючи на всі попередження й перестороги медичної спільноти. Шкода, що духовні пастирі забувають при цьому давню народну мудрість – “Береженого і Бог береже”.
