Віталій Сеник: “Храм у запустінні, а його власний добробут – схований під рясою” (фото)

Один з них – колишній священник кафедрального собору Різдва Христового Одеської єпархії Православної Церкви України Віталій Сеник. Про його статки, які здобувалися багато років за рахунок вірян та благодійників, написано вже багато. Але, в той же час, вигнаному свого часу ще з УПЦ Московського патріархату за торгівлю у храмі, п. Сенику, паралельно намагаються сворити образ «крєпкого хазяйствєєніка». Давайте подивимося на здобутки забороненого у служінні Віталія Івановича щодо збереження та розвитку храму Різдва Христового.

Нагадаємо, наприкінці 2002-го початку 2003-го років, за безпосередньої участі громади парафії Різдва Христового, практично всіх парафій Одещини і священиків єпархії та з допомогою міста було зведено дах, який має округлу форму з невеликим, легким куполом по середині. У 2004 році було завершено основний етап відбудови Собору і цього ж року, милістю Божою було освячено престол храму Різдва Христового Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом. У травні 2008 року під час другого візиту Патріарха у співслужінні українських архієреїв, освячено весь храм та розписи, які велично прикрашають собор Різдва Христового.

То, чи зберігав свого часу все те Віталій Сеник та його родичі, що зробили храм місцем особистого збагачення? Відповідь криється у самому питанні. І у тих проблемах, які нині треба буде вирішувати громаді та священникам кафедрального собору, що опікуються його відновленням після «крєпкого хазяйствєнніка». Перший більш-менш ліпший дощ нинішньої весни показав усю «красу» опікування станом будівлі храму з боку колишнього настоятеля і священника. Протікає дах, тріщать стіни. І це яскрава ознака того, до чого довів собор п. Сеник. Фотографії, як кажуть, говорять самі за себе.

Отож, як розповідають віряни релігійної громади Різдва Христового, проливний дощ виявив справжній стан речей у храмі часів Сеника. На свято Вознесіння Господнього велика вода показала усі негаразди. Зокрема, через дірявий дах набігло води у вівтар, намокли стіни. Зі стелі все капає, ще один – два дощі, і воно все (штукатурка. – ред.) впаде в храм, вода йде відразу сюди. Мокріють стіни. Те саме в багатьох інших частинах собору. Тобто, у законних власників будівлі храму (релігійної громади Одеської єпархії ПЦУ – ред.) чимало роботи після горе-«настоятеля». Який і надалі, отримавши заборону у служінні, займається богоборчою діяльністю, працює на супротивників Української Помісної Церкви, відволікає зусилля людей на смуту, щоб не дати відновити повноцінну роботу Храму. Врешті-решт, блокує майбутні ремонтні роботи у соборі, аби картина його «плідної праці» не виявила нові недоліки бездарного господарювання.

Де немає Бога, там це видно по стану храмової будівлі. Досить символічно, що саме при Сенику, ще у 2018 році, почав розхитуватися та хилитися хрест над входом в собор, який буде відновлено. І він знову засяє у всій красі над кафедральним собором Різдва Христового. Одесою. Україною. Але, слава Богу, вже без «крєпкого хазяйствєнніка» Сеника.